Образ Журдена - головного героя комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич»
Роки життя видатного драматурга Мольєра припали на складний період історії Франції. То був час народних повстань, зовнішніх воєн, зростання влади абсолютної монархії і зародження нового класу — буржуа.
У творчості видатного комедіографа Мольєра розкривалися проблеми й естетичні пошуки його часу. В історію світової літератури він увійшов як засновник «високої комедії». Митець, точно дотримуючись обов'язкових канонів, що панували в драматургії, зумів створити досконалі комедії з напруженим сюжетом і цікавими характерами. В основі сюжетів його комедій лежить класичний конфлікт між людськими пристрастями і здоровим глуздом, між реальністю і викривленим її розумінням героями твору.
Мольєр добре знав, що подобається публіці, добре знав її смаки і створював п'єси, які мали велику популярність. Але його п'єси не тільки розважали глядачів. Мольєр, сміючись із людської дурості, виховує публіку, розкриває перед нею значення моральних цінностей.
Пан Журден — головний герой комедії «Міщанин-шляхтич» — заможний торговець. У нього все є, але йому не вистачає родовитості. Журден страждає від того, що його рід — це міщани, торговці. Він бачить, що аристократія відіграє в суспільстві велику роль, і йому хочеться бути серед тих, хто, як йому здається, має вишуканий смак, гарну освіту, може вільно спілкуватися із королем. Щоб бути схожим на аристократа, пан Журден кидає всі свої справи, береться вивчати музику, філософію, вправляється у танцях і фехтуванні. Батько дорослої дочки, він, мов підліток, захоплюється обновами, вірить слову брехливого кравця, що завузькі панчохи, тісні черевики, костюм у квіточках — це саме те, що носять аристократи. Засліплений ідеєю стати шляхтичем, пан Журден знайомиться із графом-шахраєм Дорантом, пише ніжні листи, дарує коштовності маркізі-авантюристці Дорімені. Він вірить, що за допомогою цих сумнівних знайомств упритул підійде до своєї найзаповітнішої мети — стане шляхтичем. Усі, кого пан Журден наблизив до себе, з ким подружився, намагаються створити навколо нього атмосферу вишуканості, значущості його персони, всіляко підтримують його ідею. Але все це блюзнірство спрямоване на те, щоб пан Журден оплачував нікому не потрібні уроки, послуги, поради.
Та попри всю дивакуватість поведінки, пан Журден показує себе зовсім не таким дурним, як декому здається. Він типовий буржуа, а тому дуже добре знає ціну грошам; природний розум підказує йому слова до маркізи; він чудово розуміє, що свого часу не здобув гарної освіти і дозволив би себе відшмагати, «аби тільки знати все те, чого вчать у школі».
Пана Журдена можна назвати типовим представником буржуазії, яка тільки- но почала зароджуватися. Невдовзі вона набере сили, оголосить останній бій феодальному дворянству і переможе. Але і тоді, і потім, і за наших часів люди, що швидко розбагатіли і піднялися з «низів», мріяли і мріятимуть прибитися до «пристойного товариства», знайти серед своїх пращурів хоч якого-небудь аристократа. Геніальність Мольєра в тому, що за будь-яких часів його комедії залишаються актуальними, герої зрозумілими, а їхні бажання, мрії
, сподівання передбачуваними.
«Міщанин-шляхтич» — яскравий доказ того, що Мольєра справедливо називати автором високої комедії. Автор, описуючи смішні витівки своїх героїв, змушує глядачів робити серйозні висновки, адже комізм у п'єсі не просто сусідує, а тяжіє до сатири.
У комедії «Міщанин-шляхтич» усі герої отримують те, чого хочуть: Люсіль, дочка Журдена хитрістю отримує згоду батька на одруження із Клеонтом, якого любить; мають побратися і їхні слуги, які кохають одне одного; маркіза Дорімена погоджується вийти заміж за графа Доранта, бо вважає його багатієм; Журден вірить, що породичався із турецьким пашою і сам посвятився у муфтії: численні вчителі, кравець з учнем, кордебалет обібрали наївного міщанина, а глядачі дістали задоволення від вистави і можливість поміркувати над тим, чи треба мріяти про журавля в небі, коли є гарна синиця в руках, чи принесе щастя захмарна мрія про те, щоб посісти чуже місце і відмовитися від свого, природного.
