Він з'явився просто з стіни. Взяв і зайшов, ніби там були двері. Голова колгоспу не встиг навіть здивуватись, як прибулець відрекомендувався:
-Антей. Прилетів переймати досвід. З Сіріуса.
-Звідки, звідки? — перепитав подивований голова і про всяк випадок смикнув свого вуса: видіння не зникало.
-З Сіріуса,— повторив гість.— Вирішили ферму створити, а досвіду ніякого. Прочули ось, що всі до вас їдуть, вихваляють. Ну, мене, як молодого, і послали переймати...
-Так би й одразу казали, що за досвідом,— пожвавішав господар.— Крильком мене величають. Юхимом Антоновичем...
Він крутнув вуса і натис на якусь кнопку. Зайшла секре-тарка.
Ти от що, Галю,— звернувся Крилько.— Розшукай Тср^бейка, скажеш: по лінії досвіду приїхали.
За якусь мить влетів захеканий Теребейко:
-Викликали?
-Товариш он за досвідом прилетів. Звідки, ви казали? — звернувся до пришельця.
-З Сіріуса.
Ну й колгосп у вас! — подивувався Теребейко.— Як на мене, то я б перейменував його у «Зорю».
Ти ж дивись, Петровичу, не давай гостя в обиду,— Посміхнувся голова і поплескав прибульця по плечу.
-— Ну, Антоновичу, таке подумати...— обурився Теребійко,— Ви ж знаєте, у мене конвейєр, усе за планом...
Пішли. А під вечір влітає Теребейко злий-презлий. - Ви кого мені, Антоновичу, підсунули? — допитується у Голови.— Я його в леваду, на шашлики, до ставків на ющку, до баби Мотрі на варенички з сиром, а він крутить головою, комизиться якогось біса, ферму показуй... На дідька тобі ті авгієві стайні, кажу, краще на пасіку мотнемось, інчпаріїіки в діда Осипа вип'ємо... А він: «Я ж досвід перейймати прилетів... По всіх краях тільки й говорено, що про ваш метод. Усі, як один, до вас пруть. Кажуть, ліпше, ніж у нас, ніде в світі досвід не показують. А ви — галушки, вареники...» Я його до баби Одарки на деруни, а він: Мені б на ваші корови глянути. На роботі я...»
